• Поняття про територіальну громаду та її роль

    Носієм місцевого самоврядування є колектив людей, об'єднаний за тери­торіальною ознакою, тобто територіальний колектив (терито­ріальна громада).


    Донедавна таке поняття, як територіальний колектив, не дослі­джувалося в жодній із суспільствознавчих наук. Наука радянського будівництва розглядала систему рад як єдність органів державної влади, відносячи до них місцеві Ради народних депутатів. Радянсь­ка держава розглядалася як універсальна форма політичного об'єднання громадян у особі Рад, що нібито забезпечували реальну участь громадян у державному управлінні як у центрі, так і на міс­цях. У цій системі територіальний колектив як суб'єкт самовряду­вання виявився зайвим і недоречним.

     
    Разом з тим у західній правовій і соціологічний доктрині приді­лялася серйозна увага дослідженню місцевих співтовариств. Це по­яснювалося, насамперед, функціонуванням у капіталістичних дер­жавах системи місцевого самоврядування і зростанням ролі локальної демократії в європейських інтеграційних процесах.
     
    У кожній країні є значні особливості в організації територіаль­них колективів. Територіальні колективи мають різні назви. В Іта­лії, Бельгії, Швеції — це комуна, в Німеччині — община, у Фран­ції — комуна, департамент, регіон, у Польщі — гміна.
    Уже в 1955 p., вивчивши 94 визначення територіальних співто­вариств, Дж. Міллер дійшов висновку, що, незважаючи на наявні розбіжності, їх об'єднують такі важливі ознаки: соціальна взаємо­дія, територія і загальний зв'язок.
     
    Через чотири роки інший дослідник — К. Іонассен — виявив у різних визначеннях місцевих співтовариств такі спільні елементи:
    • населення;
    • територіальна база;
    • взаємозалежність спеціалізованих частин співтовариства і по­діл праці в ньому;
    • спільна культура і соціальна система, що інтегрують діяль­ність його членів;
    • усвідомлення жителями єдності і належності до співтова­риства;
    • можливість діяти на корпоративній основі для вирішення міс­цевих проблем.
     
    В Україні вперше в офіційних документах термін територіа­льний колектив використано в Конституційному договорі між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації і функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конститу­ції України», укладеного 8 червня 1995 р. Стаття 47 договору ви­значено, що місцеве самоврядування — «це гарантоване державою право територіальних колективів громадян та обраних ними орга­нів місцевого самоврядування самостійно вирішувати всі питання місцевого значення в межах Конституції і законів України». Там же зазначалося, що «первинними суб'єктами місцевого самоврядуван­ня є територіальні колективи громадян, які проживають у селах (сільрадах), селищах, містах».
    У Конституції України, прийнятій у 1996 р. територіальний колектив названо територіальною громадою.
     
    Значний відрізок часу громадське самоврядування здійснювало­ся на основі звичаєвого права. Нинішня територіальна громада в Україні не є аналогом її історичного прообразу. Є одиниця, що створюється державою. На відміну від простої територіальної одиниці, поселення, населення якого має статус територіальної громади, наділяється певними правами. Насамперед, це право на самоврядування.
     
    Законодавством України закріплені такі основні ознаки терито­ріального колективу:
    1. Територіальна — спільне проживання осіб, які входять у громаду на певній території;
    2. Інтегративна — територіальна громада виникає на основі об'єднання всіх жителів, які мешкають на певній території незалеж­но від того, чи є вони громадянами даної держави, тобто членами те­риторіальної громади можуть бути громадяни даної держави, а та­кож іноземні громадяни, особи без громадянства, котрі постійно мешкають на певній території. Можливе включення до територіаль­ної громади біженців і переміщених осіб (ст. 1 ЗУ від 21.05.1997 p.);
    3. Інтелектуальна — в основі формування територіальної гро­мади лежать спільні інтереси жителів, які мають специфічний ха­рактер системних індивідуально-територіальних зв'язків;
    4. Майнова — територіальна громада є суб'єктом права кому­нальної власності. їй належить рухоме і нерухоме майно, прибутки місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що пере­бувають у власності відповідних територіальних громад — ч. 1 ст. 142 Конституції України);
    5. Фіскальна — члени територіальної громади є платниками місцевих податків і зборів (ст. 67 Конституції України; ст. 4, 6, 15 ЗУ «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 p.).
    Становить практичний інтерес визначення ролі територіальної громади в реалізації так званих муніципальних прав особистості. Такі права виникають тільки у суб'єкта, який є членом територіа­льного колективу, і реалізуються тільки в сфері місцевого самовря­дування.
     
    Муніципальні права особистості базуються на «тріаді інтере­сів», які виникають у сфері місцевого самоврядування:
    • інтереси території;
    • інтереси територіальної громади;
    • інтереси конкретної особи.
     

    Види територіальних громад

    Видова характеристика гро­мад має не тільки наукове, але й практичне значення. Кожний з ви­дів територіальних громад має свої соціологічні, економічні куль­турологічні характеристики.
    За дією механізмів захисту інтересів громадян як членів те­риторіальних колективів розрізняють:
    • Основні (місто, село, селище, район);
    • Факультативні (мікрорайон, квартал, вулиця, будинок тощо).
     
    Розходження між тими групами територіальних колективів по­лягає в тому, що органи самоврядування першої групи — місцеві ради, які засновують свою діяльність на широких повноваженнях, закріплених у чинних законах є обов'язковими. Діяльність факуль­тативних територіальних колективів є врегульованою законодавст­вом України, зокрема, Законом України «Про органи самоорганіза­ції населення» від 11.07.2001 p., Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 p., інши­ми законодавчими актами, проте вони носять факультативний, не­обов'язковий характер.
     
    За просторовою межею діяльності територіальних колективів виділяють:
    • Територіальні колективи в межах населеного пункту або базо­вих, «природних» територій (місто, село, селище);
    • Територіальні колективи в межах адміністративно- територіального колективу, «штучних» територій (райони, області, АР Крим);
    • Територіальні колективи в межах великих економічних районів.
    Конституція України (ч. 1, ст. 140) і профільне законодавство України про місцеве самоврядування закріплює таку систему тери­торіальних колективів:
    • територіальна громада села або добровільне об'єднання в сільську громаду мешканців кількох сіл;
    • територіальна громада селища;
    • територіальна громада міста.
     

    Правовий статус територіальних громад

    Правовий статус територіальної громади визначений Конституцією України, Зако­ном України «Про місцеве самоврядування», Цивільним кодексом України, іншими нормативними актами..
    Територіальній громаді надається статус юридичної особи. Вона виступає як:
     
    1. Суб'єкт цивільно-правових відносин. Відповідно до цього компетенцією територіальної громади є:
    ^ створення юридичних осіб публічного права — комунальних підприємств, навчальних закладів тощо;
    ^ створення юридичних осіб приватного права — підприємни­цьких товариств тощо;
    ^ здійснення господарських операцій; ^ майнові відносини;
    ^ входження у зобов'язання (територіальні громади відповіда­ють за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернене стягнення); > ведення процесів;
    ^ стягнення зборів зі своїх членів для задоволення суспільних потреб.
     
    2. Суб'єкт бюджетного процесу з такими повноваженнями: ^ формування власного бюджету;
    ^ створення позабюджетних, валютних, страхових, резервних і інших цільових фондів грошових ресурсів;
    3. Суб'єкт підприємницької діяльності у сфері надання суспі­льних послуг:
     
    У створення підприємств комунальної власності; ^ спільна діяльність з іншими суб'єктами підприємницької дія­льності на правах сумісної оперативної діяльності або отримання доходу у вигляді дивідендів.
     
    4. Суб'єкт фінансово-кредитних відносин: У розміщення місцевих позик;
    ^ отримання кредитів у банківських установах; ^ створення комунальних банків, трастових, страхових товариств; ^ гарантування кредитів.
     

    Функції і повноваження територіальних громад

    Територіальна громада виконує важливі суспільні функції, за­безпечує реалізацію основних соціально-економічних прав грома­дян, є інструментом залучення їх до управління суспільством та йо­го економікою.
    Діапазон функцій, які здійснюють територіальні громади дуже широкий. Систему функцій територіальних громад функції анало­гічні функціям держави та функції, які властиві виключно або пе­реважно суб'єктам місцевого самоврядування.
    Так, до першої групи функцій відносять:
     
    1. Політичну функцію — виявляється в забезпеченні реалізації громадянами конституційного права брати участь в державних і су­спільних справах. До відання самоврядування відносяться лише ті функції, які держава може делегувати без загрози політичної єдно­сті держави.
     
    2. Економічну — спрямована на створення локального сектору економіки. Полягає у вирішенні економічних питань місцевого значення, у т.ч. у виконанні програм соціально-економічного роз­витку; управлінні комунальної власності, місцевих фінансів тощо;
     
    3. Соціально-культурну — вирішення соціально-культурних питань місцевого значення. До відання місцевого самоврядування віднесено управління установами освіти, охорони здоров'я, культу­ри, які належать територіальному колективу.
     
    4. Екологічну — створення місцевих програм а також участь у загальнодержавних і регіональних програмах охорони навколиш­нього середовища (ст. 9 ЗУ «Про охорону навколишнього середо­вища» від 25.06.1991 р.)
    Специфічні функції територіальної громади в свою чергу можна класифікувати таким чином:
     
    1. За рівнями управління:
    • Регіонального значення «територіальний колектив — терито­ріальний колектив»;
    • Національного значення «територіальний колектив — дер­жава».
    • Міжнародного значення «територіальний колектив — анало­гічні інститути зарубіжних країн».
     
    2. За об'єктами зовнішньої діяльності територіального ко­лективу:
    • Зовнішньополітична функція — формування асоційованого рівня самоврядування (районні, обласні ради, міжнародне співробі­тництво);
    • Зовнішньоекономічна функція — укладання угод з економіч­них питань з партнерами, які територіально розміщені поза межами адміністративно-територіальної одиниці, створення спільних під­приємств, вільних економічних зон тощо.
    • Зовнішні соціально-культурні функції — реалізація соціоку- льтурних проектів за участю представників різних територій (про­фесійні і навчальні обміни, масовій та спеціалізований туризм, співробітництва учбових закладів).
    • Зовнішні екологічні — реалізація міжтериторіальних екологі­чних проектів.
     
    3. У системі зв'язків «територіальний колектив — органи місцевого самоврядування», «територіальний колектив — дер­жавні адміністрації» реалізуються:
    • Контрольна функція — контроль за діяльністю рад з боку те­риторіального колективу;
    • Фінансово-бюджетна функція — наявність, володіння і віль­не розпорядження територіальним колективом фінансовими ресур­сами;
    • Матеріально-технічна — управління об'єктами комунальної власності.

    4. В системі зв'язків «територіальний колектив — особа» і «територіальний колектив — органи самоорганізації населен­ня» особливого значення набуває інформаційна функція, яка реалі­зується через розвиток муніципальної статистики, інформаційної служби і муніципального маркетингу.

    за матеріалами tergromada.blogspot.com

Вверх