• Що таке банківська система у республіці громад

    Що таке банківська система у республіці громад?
    Яка уможливлює децентралізацію і не перетворює її на фарс ...


    Понад 25 років, а можливо в широкому контексті понад два століття, європейська банківська система (з врахуванням американського досвіду світова банківська система) базується на трьох стовпах: приватні банки, публічні (ощадні) банки та взаємні (кооперативні) банки. Загалом на сьогодні неможливо узагальнено охарактеризувати ощадні банки 21- го століття так, щоб це узагальнення можна було б застосувати до будь-якої установи, що користується сьогодні таким ім’ям. Також не існує такого узагальнення і щодо «кооперативного банку».


    Найцікавішим для нас з огляду на перспективу залучення, на нашу думку, мав би бути досвід Німеччини та Франції.
    Досвід німецьких ощадних та кооперативних банків взагалі є унікальним, оскільки саме вони зберегли як «чистоту моделі», так і більшість своїх традиційних функцій, тобто відмовилися від трансформації в напрямку «акціонер – орієнтованого банку».


    Як описують Шмідт, Шювер та інші, процеси дерегуляції, лібералізації та приватизації видозмінили самі форми усіх зазначених банків, більше того, була спроба подачі цих інституцій як «старомодно, застаріло, неефективно». Водночас,існують ініціативи поширення моделі поведінки ощадних та кооперативних банків на акціонерні. Як бачимо, дискусія фокусується на «бізнес - моделі» та «інституційних рисах».


    З позиції після кризової Європи є лише дві спільні особливості ощадних банків: акцент на економії та мобілізації заощаджень (1) та регіональний чи навіть місцевий фокус основної діяльності (2). Проте, така ідентифікація стосується сформованих систем, що пройшли довгий шлях трансформації та узгоджень. Коли говоримо про можливості застосування в Україні відповідних інструментів, доцільніше скористатися досвідом орієнтовно 25 – річної давності, коли для ідентифікації інституції ощадного банку застосовувати наступний перелік основних рис:

    (1) перебування у власності, спонсорування чи управління відповідною публічною владою;

    (2) організація в рамках публічного права;

    (3) публічна мета – підтримувати місцеву економіку і місцевих жителів і, водночас, діяти у відповідності до загальних бізнес – правил, бути стійким у фінансовому відношенні підприємством;

    (4) дотримання «регіонального принципу» - обмеження операцій ощадного банку сферами, щодо яких публічна влада несе відповідальністю. Як наслідок, між такими банками не виникає конкуренції і вони, за вдалою аналогією Шмідта та Шювера швидше «вважають одне одного однолітками і колегами, а не конкурентами»;

    (5) такі банки складають співпрацюючу мережу юридично незалежних інституцій, що є окремою банківською групою. Тому економіка масштабу стає прерогативою мережі в цілому. Також не є проблемою інструмент аутсорсингу. Якщо у недалекому минулому цей набір ознак дозволяв вирізняти ощадбанки від усіх інших, тепер у більшості держав ця система стала далеким прототипом. Водночас, на думку авторів, несформована остаточно інституційна система України у практично усіх сферах, заставляє звертатися за досвідом саме цих років, оскільки без нього базису для подальших змін просто не може бути. Особливо це стосується системи фактичного заперечення прав місцевої публічної влади, як наприклад в Україні. Як наслідок, надзвичайної слабкості локальних бізнес – середовищ та відсутності реального впливу місцевих влад на характер та якість цього середовища.


    Більшість кооперативних банків багато в чому схожі з ощадними. Вони є регіональними банками, дотримуються «регіонального принципу». Працюють як частина щільної мережі, що сприяє внутрішній кооперації. Їх функція – надання підтримки економічним починанням своїх клієнтів, при цьому залишаючись прибутковим бізнесом. Основна відмінність кооперативного банку від інших банків – їх правова основа. Є три принципи формування інституційної структури фінансових та інших кооперативів:

    (1) принцип самоподопомоги: це самоврядні приватні організації;

    (2) принцип ідентичності: члени є основними клієнтами і навпаки багато клієнтів є учасниками;

    (3) демократичний принцип: кожен член має лише один голос на щорічних загальних зборах, незалежно від розміру своєї частки. Оскільки кооперативи структуровані як клуби, їх члени не можуть продати свої частки, якщо вони хочуть вийти. Вони можуть передати їх назад до кооперативу, а натомість отримати те, що вони колись вклали та свою частину акумульованого прибутку. Деякі аналітики вважають, що через це стимули є слабкими, оскільки не можна перепродати за вищою ціною свою частку, і не можна чинити тиск на управління, бо неможливо накопичити достатню кількість голосів. Автори не погоджуються з цією тезою, оскільки щодо частини активів існують ефективні форми колективного прийняття рішення та колективної дії, що досить детально описує у своїх дослідженнях Е. Остром. Зазначеними аналітиками виділяється перешкода конкурентоздатності кооперативів – нездатність потужніших членів домінувати над слабкими. А тому відсутні стимули брати на себе високі ризики. У відповідь на це варто зазначити, що саме кооперативні банки продемонстрували найбільшу стійкість під час останніх фінансових криз.


    Отже, саме німецькі моделі ощадного та кооперативного банку стали прототипами для інших європейських держав. Перші такі інституції давали можливість людям з низькими доходами виділити заощадження на чорний день, весілля, для іншої мети. Саме з асоціацій локальних ощадних банків з появою безготівкових розрахунків на початку 20 – го століття виникли регіональні клірингові банки (земельні банки). Сьогодні у Німеччині локальні ощадні банки, земельні банки і асоціації формують щільну мережу інституцій. Локальні банки залишилися базою цієї банківської групи. Додались спеціалізовані інституції.


    Яка ж структура банківських мереж у Німеччині? Група ощадних банків організована у трирівнева мережу. Ощадні банки оперують на локальному рівні. На кінець 2012 р. тут існувало 423 ощадні банки. Регіональні фінансові інституції (земельні банки), будівельні товариства і страхові компанії як правило функціонують на земельному рівні. Інші інституції, такі як Deutsche Leasing, оперують на національному рівні. Паралельно з цією триступеневою структурою банківських організацій існує Німецька асоціація ощадних банків (DSGV)? Що виробляє загальну політику банківської групи. Але це зовсім не централізована ієрархічна система.


    1104 локальних кооперативних банків складають базу кооперативної банківської мережі Німеччини. Додатково ця мережа включає дві центральні фінансові інституції та певну кількість спеціалізованих постачальників послуг. Такими центральними фінансовими інституціями є DZ-Bank-AG та WGZ-Bank-AG. Більша DZ – Bank є не лише центральним банком для кооперативних банків, але й найбільшим комерційним банком Німеччини. Цей банк оперує як на національному, і на міжнародних ринках. Банк WGZ є останнім, що залишився, регіональним центральним банком для кооперативних банків. Функціонують також регіональні асоціації кооперативних банків та єдина національна асоціація, що дуже нагадує DSGV.


    Банківський акт 1934 року поставив ощадні та кооперативні банки у ті ж умови, що і інші банки. Тобто вони стали універсальними. Дві кооперативні мережі функціонували окремо аж до об’єднання у 1972 році.
    Німецькі ощадні та кооперативні банки до сьогодні дотримуються регіонального принципу своєї діяльності, а тому не конкурують одні з одними в рамках своїх банківських груп. Це дозволило юридично незалежним інституціям співпрацювати як цілісна мережа. Відповідно, учасники такої мережі були в стані запропонувати клієнтам весь спектр послуг без необхідності самим провадити усі ці послуги, які були б надто дорогими для локальної банківської інституції. Кооперативні банки стали основним постачальником роздрібних банківських послуг. Великі приватні німецькі банки стали працювати з широким загалом лише в середині 1960 – х років. Але кооперативні банки надалі залишилися сильними суперниками на цьому ринку. У 2001 році німецький уряд погодився з Єврокомісією щодо поетапної відмови ощадним та земельним банкам у державних гарантіях до 2005 року. Це мало серйозні наслідки для земельних банків, але місцеві ощадні банки майже не відчули цієї зміни. Такі банки переважно фінансуються за рахунок вкладів фізичних осіб і існує потужна система внутрішнього контролю. Крім того, безпека операцій мала хорошу базу через концентрацію на операціях на добре вивченому локальному ринку.


    Як описують Шмідт, Шювер, за показниками Cost/Income, Pre-Tax ROE, Interest Margin ощадні та кооперативні німецькі банки у період з 2000 р. до 2012 р. у порівнянні з конкурентами демонструють як кращі, так і стабільніші показники. Бек довів, що ризиковість таких банків є суттєво меншою, як у конкурентів. Є дослідження і з іншими висновками, але вони фокусувалися переважно на великих, а не локальних банках публічної власності. У 20013 р. на основі даних 1997 – 2007 рр. Бер довів, що німецькі ощадні банки менш вразливі до циклічних коливань і що малі та середні підприємства, позичаючи в ощадних банках, підлягають меншій кількості кредитних обмежень. Найсуттєвішим для нас висновком з ряду досліджень є наступний: німецькі ощадні та кооперативні банки пережили кризу 2008 року в основному неушкодженими. Лише Apo Bank прозвітував про збитки у цей період, але це не «чистий кооперативний банк», оскільки він не дотримувався регіонального принципу та зосереджував свою діяльність на двох професійних групах: лікарях та фармацевтах. Тому проблеми цього банку потребують ширших комплексних пояснень. Більше того, ощадні та кооперативні банки не згорнули кредитування в умовах кризи. З іншого боку, 4 земельні банки HSH Nord, Bayern LB, Sachsen LB, West LB, що найбільше постраждали від кризи, непрямо зашкодили іншим учасникам банківської групи, оскільки виступали для них в ролі співвласників, гарантів та бізнес-партнерів.


    Навіть в умовах кризи центральна інституція кооперативної групи DZ – Bank отримала підтримку всередині банківської групи і зберегла прибутковість. Висновок: ощадні та кооперативні банки стали стабілізуючим фактом для всієї банківської системи Німеччини в умовах кризи!

     

    Ігор Гурняк

Вверх